Розмірковуючи другий день Нового року.
Рік за роком, на початку я завжди хотів написати, щоб планувати "вгадати" події, які здавалися мені могло статися кожен з цих років, але вони відбувалися одне за іншим, і їх припущення були залишені в ящику Лету.
Тепер, я думаю, що я пропустив час, як якщо б він відчув прихід "моєї минулої зими", але скільки останні зими пішли ...?
Життя залишить враження, що деякі з них промитий і інші ніколи не зникають. Можливо, є
чотири відбитки ніг, що я міг стерти народжені там і думали, що це "буде моя остання зима".
Спочатку я був дитиною, буде мати від 7 до 9 років, і тепер, коли модернізм побудований (
prepopulation) і дитина Parke, перш, ніж це було початком пляжного міста, відомого як "Пляж Rodeira" для туристів, так і ми називаємо "Дас райони Gordas Beach". Навпаки, національна дорога через село і через головній набережній, будинків і магазинів.
Я прийшов, як і повинно прийти (я говорю) в цьому віці від пляжу до мого скромного будинку, не помічаючи, перетнув або намагався перетнути дорогу. Прибувши в центрі його, страшні крики монументальному frenazo старого автомобіля, який був в декількох сантиметрах від мого маленького тіла, у мене паралізована кров ходити за моїми венах і перебуваючи в цьому стані, рев деякі оратори цього автомобіля (як якщо б сказати "як ви перетинаєте, не звертаючи уваги ...? струснув мене, так що я думаю, що тіло повинно бути те, що багато хто називає" душа ... !!!. в цей час подув вітер південний захід (який приносить дощ) і з цього моменту, і 58 років, кожен раз, коли восени або взимку дме вітер південно-західний, моє тіло, щоб відчувати, що знову трясти і так шкода "як вітер смерті ..." "".
SECOND.- пішли (вони сказали, що моїх тіточок і сусіди) "хороший син", може бути результатом того, що єдина дитина в сім'ї,
але якщо ми додамо, що народився в рибальському селі і мій батько пішов довгі дні в море (він був кухарем), я провів своє дитинство кожен день з моєю матір'ю він обожнював і обожнюю після того, як вона померла більше 23 років тому, сподіваючись, що два (особливо мене) повернення мого батька, тому що він мав на увазі, що я "був, як і інші, які мали батька щодня."
У той час він працював в консервному під назвою Массо і після створення другої зварювання курс, з 16 років, запропонував нам, хто хоче балотуватися на вступних випробувань в Трудовому університеті Ла-Коруньї, але, звичайно ж, всі ці вікові категорії і ми повинні були мати подругу і пропозицію означало спати в тому ж самому центрі. Одномісний (яка вже була подруга ... сьогодні моя дружина ... але в моєму віці я не можу згадати, коли я не був, тому що я іноді думаю
Я був народжений в шлюбі ...) роблять вступні іспити і отримати стипендію в розмірі 50000 песет в 1,967 році, мав на увазі багато грошей і яка охоплює, дослідження, книги, збори, сніданок, обід і вечерю, сон, одяг і взуття, медичне обслуговування 24 години на добу. і т.п. і т.п.
Після відходу мою матір в спокої, я думаю, що це було в середині курсу, мій батько сказав мені (як я пам'ятаю), що моя улюблена мати, страждав від раку молочної залози. Я був не дуже обізнані про те, що це було, але я чув, що інші жінки відмовилися від ампутації всієї грудей і незабаром ... вони вмирають. Моя мама, зі значенням завжди, віддавав накази, які розрізають вважався бути скорочені і, можливо, завдяки цьому рішенню, але він жив
26 років більше.
THIRD.- не залишили в спокої, щоб моєю улюбленою матері однієї секунди, коли він був удома, тому що вона хотіла продовжити навчання, але 150 км. Від мого будинку. Я пам'ятаю, як мій дорогий батько, відчуваючи себе засмучений прилеглої вдівства його чекає, але доля готувала йому свій день в 1975 році, мій батько, і це також зворушило мене страждати, щоб бути здоровим і живим
25 років.
FOURTH.- За збігом на дату мого народження, я гарний знак зодіаку
РАК ... Загальна ... що після LOAS перші 3 пісні ... і не знаю, що вплинуло на них найбільше, мої діти пам'ятають, що я, його батько, і сказав, що не досягне віку 35 років, тоді були 40, впав 45, 50 з'явився несподівано, я знайшов один день з 55 років, я запитав інший день це було 60, а тепер 67 ... дорога на ... ", що, чорт візьми, YO! !!
Може бути, для мене в цьому році, що закінчився був найважчим і найтрагічнішим. Я страждав в перші години 20 травня розсічення висхідної аорти в аортальной диссекція на мосту і розбитою КОРОНАРНОЇ вені. Разом, 3 операції від 8 до 9 годин
кожен протягом перших 8 днів госпіталізовані. Коли я прокинувся, і я почав розуміти, де він був, вважаючи, що за день до цього був в моєму домі, мені сказали, що він був там ... 45 днів ...
і я нічого не чув. Тільки великий розріз в грудній клітці, що я припустив би hemorroidas втручання і відкрив мені там ... і все це в прекрасній лікарні Альваро Qunqueiro Віго.
І ось ми ... !!! Може бути, Бог встав на шляху туди або представляється передчасним вступ в мій будинок ... там.
І ось в цьому році, як і минулі роки, у мене є бажання написати щось, що я уявляю собі відбудеться в цей Новий рік, але "щось" незрозуміле заважає мені: "Я не розумію, що живий світ, не розуміють, політико-соціального перенесення реалізовані деякі люди, які називають себе демократичними, і які не мають нічого спільного з демократією, ми почали створювати, від 1,975 року. Я не розумію, звучить музика, або хто співає і танцює, хто, що "щось сказати". геям і лесбіянкам, і ні геї та лесбіянки завжди існували, так як ми вважаємо, на цій планеті, я маю на увазі, так як світ почав існувати в тій же формі створення в гонці і тварин раси людини (не знаю, який є одним і іншим) сім'ї, що складається з чоловіка, жінки і зазвичай їх дітей. Тепер вони прийняли "демократично" поняття шлюбу (¡¡¡назвати щось ще !!!) до об'єднання двоє чоловіків чи дві жінки і більше демократії, з рівними правами на усиновлення дітей, який буде коштувати їм багато років, щоб зрозуміти, тому що у них є
два батька або дві матері. Але це "мило демократичне суспільство» дозволяє одній людині прийняти дітей, як це може зробити жінку, щоб діти знайдуть у них є (а) мама і тато, два тата, дві мами і інші один або тата мати-одиначка без будь-яких вдівців ... зрозуміє ...? Я ... Я не ... І, звичайно ж, цікаво, що буде новий демократичний визнання, як, наприклад, мій двоюрідний брат Maruchi можуть вступати в шлюб (і я одружився на громадянськи) зі своєю коханою німецької вівчарки і мій двоюрідний брат Хорхе це буде робити зі своєю улюбленою собакою гонки доберман Юю і все з тими ж юридичними правами, як і з самого початку життя визнається, що була сім'я. Вони є тварини без демократії і, можливо, ГЕНЕТИКА ДЕМОКРАТІЇ ... не cambiado.¡¡¡ не понять цей новий світ, і найгірше, що я відмовляюся розуміти ... !!! тому що, я говорю, є тільки одне пояснення перемістити іспанців чотири роки покласти Calve Rajoy, так як для них обмежень, їх невиконаних обіцянок, безробіття, виселенням, по милості дружків, які шахрайським скрині люди і час, що суверенний народ, з їх демократичним правом STAFF ГОЛОСУВАННЯ,
знову дати пану Рахой уряд нашого народу. Я не розумію і не хочу розуміти, але, може бути вниз Бог і я співаю болеро, і якщо ви цього не зробите ... у нас завжди є Париж ...
Reflexionando el segundo día del Nuevo Año.
Reflexionando el segundo día del Nuevo Año.
Año tras año, en sus comienzos siempre deseé escribir en plan de "adivino" los sucesos que me parecían podrían suceder cada uno de esos años, pero fueron pasando unos tras otros y sus suposiciones se fueron quedando en el cajón de los olvidos.
Ahora, creo que se me ha pasado el tiempo, como si con ello sintiera la llegada " de mi último Invierno", pero ¿ cuantos últimos Inviernos ya he pasado ... ?
La Vida va dejando huellas que unas se lavan y otras jamás desaparecen. Posiblemente yo tenga
cuatro huellas que no he podido borrar y de ahí nazcan el pensamiento de que este " sería mi último Invierno".
PRIMERA.- Era yo un niño, tendría entre 7 ó 9 años y ahora, donde el modernismo construyo (
previo relleno) y parke infantil, antes era el principio de la playa del Pueblo, conocida como "la Playa de Rodeira" para los turistas y que nosotros llamamos " a Playa das Areas Gordas". Frente a ella, una carretera Nacional que pasa por el Pueblo y al otro lado el paseo principal, las casas y los comercios.
Yo venía, como se debe venir (digo yo) a esa edad de la Playa en dirección a mi humilde casa y sin fijarme crucé o intenté cruzar la carretera. Al llegar al centro de la misma, los terribles chillidos de un monumental frenazo de un viejo coche, el cual quedó a escasos centímetros de mi pequeño cuerpo, me debió paralizar la sangre que caminaba por mis venas y estando en ese estado, el rugir de unas bocinas de aquel automóvil (como diciéndome " ¿ como cruzas sin fijarte...? me estremeció de tal forma el cuerpo que creo debió ser eso que muchos llaman ¡¡¡ EL ALMA ...!!!. En ese momento soplaba el Viento del Sudoeste ( el que trae la lluvia) y desde aquel instante, hace ya 58 años, cada vez que en el Otoño ó bien en el Invierno sopla el Viento del Sudoeste, mi cuerpo al sentirlo se vuelve ha estremecer y por eso lo siento " como el Viento de la Muerte...""".
SEGUNDA.- Fuí ( según decían mis tías y vecinas) " un buen hijo", tal vez fruto de ser hijo único,
pero si a esto le sumamos que nací en un Pueblo pesquero y mi padre salía largos días al mar ( era cocinero), pasé mi infancia día tras día con mi Madre a la que adoraba y adoro despues de muerta hace ya más de 23 años, esperando los dos ( sobretodo yo) el regreso de mi padre porque eso significaba que yo "era como los demás que tenían padre a diario".
En ese tiempo trabajaba en una Fábrica de Conservas llamada Massó y despues de realizar el segundo Curso de Soldadura, con 16 años, nos propusieron quien quería presentarse a las pruebas de ingreso en la Universidad Laboral de La Coruña, pero claro, todos en esas edades teníamos y estábamos para tener novia y la oferta suponía dormir en el mismo Centro. Solo yo ( que ya tenía novia ... hoy es mi mujer... aunque a mi edad ya no recuerdo cuando no lo fué, porque aveces creo
que nací casado... ) hacer las pruebas de ingreso y conseguir una beca de 50.000 pesetas que en el año 1.967, significaba mucho dinero y con la cual cubría, estudios, libros, matrículas, desayuno, comida y cena, dormida, ropa y calzado, atención médica las 24 horas del día. etc. etc.
Después de dejar sola a mi madre, creo que fué a mediados del Curso, mi padre, me dijo ( no recuerdo como) que mi amada Madre, padecía de una Cáncer de mama. Yo no tenía mucha conciencia de lo que era eso, pero escuchaba que otras mujeres se negaron a que se le amputara el pecho entero y en poco tiempo ... se fueron muriendo. Mi Madre, con el valor que siempre tuvo, dió orden que cortaran hasta donde creyeran que debían cortar y tal vez, gracias a esa decisión, aún vivió
26 años más.
TERCERA.- No dejaba sola a mi amada Madre ni un solo segundo cuando estaba en casa porque ella quería que siguiera estudiando, pero a 150 Kms. de mi casa. Recuerdo a mi querido padre, sintiéndose entristecido por la cercana viudez que le esperaba, pero el destino le tenía preparado su día en el año 1.975, estando sana y viva mi padre, circunstancia que también me ha tocado sufrir con
25 años de edad.
CUARTA.- Por simple coincidencia en la fecha de mi nacimiento, soy del signo zodiaco del bello
CÁNCER ... total... que despues de loas 3 primeras huellas ... y no sé cual de ellas influyó más, mis propios hijos recuerdan que yo, su padre,ya decía que no llegaría a cumplir los 35 años, despues fueron los 40, cayeron los 45, por sorpresa aparecieron los 50, me encontré un día con los 55, me pregunté otro día que hacía a los 60 y ahora con 67... camino hacía ... ¡¡¡ QUE DEMONIOS SÉ YO!!!
Tal vez, para mí, este Año que acabó fué el más duro y el más trágico. Sufrí en la madrugada del día 20 de Mayo una DISECCIÓN en la AORTA ASCENDENTE, una DISECCIÓN en el PUENTE AÓRTICO y la ROTURA de una VENA CORONARIA. Total, 3 operaciones de entre 8 y 9 horas
cada una durante los primeros 8 días ingresados. Cuando desperté y comencé a tomar conciencia en donde estaba, creyendo que el día anterior estaba en mi casa, me dijeron que llevaba allí... 45 días...
y yo sin enterarme de nada. Solo un gran corte en el esternón que supuse sería de una intervención de hemorroidas y que me abrieron ... por allí y todo esto, en el maravilloso Hospital Alvaro Qunqueiro de VIGO.
¡¡¡ Y aquí estamos ... !!! Tal vez a DIOS le estorbaba allí o le parecía prematura mi entrada en Su casa ... allá arriba.
Y por eso este año, como los pasados años, tengo deseos de escribir lo que me imagino que pasará este Nuevo Año pero "algo" inexplicable me lo impide: " No entiendo en que mundo vivo, no entiendo la Política-Social que llevan implantando unas personas que se hacen llamar democráticos y que nada tienen que ver con la DEMOCRACIA que empezamos a crear, a partir del año 1.975. No entiendo la música que suena, ni quien la canta ni quien la baila, esto "por decir algo". Gays y Lesbianas, y NO Gays Y Lesbianas, han existido siempre desde que nos creamos en este Planeta, osea, desde que el Mundo es Mundo han existido de la misma forma de creación en la raza humana y en la raza animal ( ya no sé cual es una y la otra) la familia, compuesta por el hombre, la ,mujer y normalmente sus hijos. Ahora han trasladado " democraticamente" el concepto de matrimonio (¡¡¡que lo llamen otra cosa!!!) a la unión de dos hombres o dos mujeres y para mayor democracia, con los mismos derechos de adoptar hijos, los cuales, les costará muchos años entender porque ellos tienen
dos padres o dos madres. Pero esta " linda Sociedad DEMOCRÁTICA" permite que un solo hombre adopte hijos igual que lo puede hacer una mujer y así los niños se encontrarán que tienen (unos) papá y mamá, otros dos papás, otros dos mamás y otros un solo papá o una sola mamá sin estar ninguno viudos ... ¿ LO ENTENDERÁN ...? YO ... NO... Y claro, me pregunto cual será el nuevo reconocimiento DEMOCRÁTICO, pues por ejemplo, mi prima Maruchi se podrá casar ( y digo casar por lo civil) con su querido perro Pastor Alemán y mi primo Jorge lo podrá hacer con su querida perrita YUYU de raza Dobermán y todo con los mismos derechos legales que desde el principio de la vida se reconoció lo que era una familia. Ellos, que son animales SIN DEMOCRACIA y quizás con DEMOCRACIA GENÉTICA ... no han cambiado.¡¡¡ No entiendo este nuevo Mundo y lo peor es que me niego a entenderlo...!!! porque, digo yo, existe una sola explicación que llevemos los españoles 4 años poniendo a parir a Rajoy, por sus restricciones, por sus promesas no cumplidas, por el paro, por los desahucios, por la tolerancia de amiguetes que han estafado las arcas del Pueblo y que llegado el momento de que el Pueblo Soberano, con su DERECHO DEMOCRÁTICO del VOTO PERSONAL,
vuelva ha darle al Sr. Rajoy el Gobierno de nuestro Pueblo. No lo entiendo ni quiero entenderlo, pero quizás baje DIOS y me cante un BOLERO y si no lo hace ... SIEMPRE NOS QUEDA PARÍS ...
